Про школу

   Згідно даних Погребищенська СЗШ №1 була відкрита   1 вересня 1900 року. Проста селянська хата з солом’яною покрівлею, три кімнати, в яких навчалося   5 груп школярів. Завідуючий   жив в школі. Було всього два вчителі. Школа була на державному утри­манні. Двічі на тиждень приїздив піп і викладав "Закон божий". Перший завідуючий підняв питання про будівництво школи.

 

 

Йому довелося перебороти величезний опір   попів, які були проти відкриття школи.Учителі звязку    з батьками і населенням не мали. В 1904-1905рр, учитель Когут (ініціали не відомі) організував вечірню школу, однак, за зв’язок з населенням був звільнений з роботи.  Однією з перших випускниць була відома фольклористка Н. А. Присяжнюк.  Після Великої Жовтневої соціалістичної революції почала пра­цювати вже чотирокласна школа, в якій було два вчителі: Трохимець Катерина..,?, Трохимець Петро Васильович. В 1922 році в школу прийшла молода вчителька Присяжнюк ( Муляр) Ольга Гаврилівна.  На цей час у школі вже нараховувалось понад 100 учнів. Завідуючим   школою був Шостацький Г.І.  Учителі проводили велику роботу по ліквідації неписьменності, були організовані лікнепи. З часів Радянської влади збільшилась кількість учителів, зросла кількість учнів. Із заснуванням Радянської влади в школі була запроваджена комплексна система навчання, тобто і письмове навчання і звукове, раніше було    лише звукове. Школа вже була відокремлена   від церкви. Вчителі почали проводити   атеїстичну роботу серед населення. Підручників не було, використовували газетний матеріал. Учнівських зошитів також не було, писали на різному папері. Успішність оцінювалася балами: "добре", "задовільно", "незадовільно". Екзаменів не було, учні переводилися з класу в клас по річних оцінках.  Пізніше було запроваджено політехнічне нав­чання, збудували столярну та слюсарну майстерні. Школа стала десятирічною. Перший випуск учнів 10 класу був у 1934році. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Погребищенській середній школі №1 було 17 класів, з них 8-10- три класи, 5-7- шість класів, молодших – вісім класів. У школі навчалося 450 учнів, працювало 25 учителів. Перший випуск учнів 10 класу відбувся в 1938 р. Було випущено 16 учнів. В 1941 році школу закінчило біля 40 учнів. Урочистим, святковим був випускний вечір в червні 1941 року. Та відразу після випускного балу майже всі юнаки і частина вчителів пішли захищати свою Батьківщину. Багато з них полягли смертю хоробрих. Серед них - випускники школи Микола Сьомак та Володимир Терлецький, які посмертно присвоєнозвання Героя Радянського Союзу. Нині обидві школи в м. Погребищі (№1 і №2 ) носять імена героїв. Разом з випускниками на фронт пішли і частина вчителів. Серед них: Миргородський Михайло Самілович, Боровик Володимир Тимофійович, Мельник Захар Тихонович, Бобрик Іван Савович, Сергійчук Василь Федорович. В боях за визволення радянської землі від німецько - фашистських загарбників загинули Присяжнюк Михайло, Полончук М., Ситнюк Євдоким, Чубенко Микола, Ситнюк Григорій, Поліщук П, Кудель, Корзун В, Присяжнюк Григорій і багато ще вихованців першої середньої школи, вірних синів Батьківщини. Пам`ять про них школа свято шанує завжди, і ніколи не забуде своїх славних вихованців. На протязі багатьох років в школі працювали вчителі учасники великої Вітчизняної війни : Миргородський Михайло Самійлович,Боровик Володимир Тимофійович,Мельник Захар Тихонович , Бобрик Іван Савович, Сергїйчук Василь Федорович.  Фашисти вступили в м.Погребище в липні І941 року. Частину вчителів школи № 1 евакуювалася, а значна частина в силу обставин змушені були залишитися на окупованій ворогом території.  Навчальний 1941-42 рік розпочався із запізненням.  Директором школи був Філіповський.   За наказом управи навчальний рік було розпочато з “молебені” За розпорядженням гебітс комісаріату було здано всі підручники радянського видання.  Замість трьох середніх шкіл, які вже працювали в Погребищі перед війною, навчання було дозволено лише в школі № 1.  Серед учителів та учнів панувала велика ненависть до фастів. Був такий випадок. Хтось з рогатки вибив око на портреті Гітлера, що висів у класі. Зайшовши в клас ,учитель запитав: “Хто вибив око цьому гадові?”   Всі учні зааплодували. Це було дуже небезпечно.  В березні 1942 року школу було закрито, натомість було відкрито “ техшколу”, яка доіснувала до лютого 1943 року.  Директором школи був призначений Кургайський. В техшколі готували молодих людей до відправки в Німеччину. Молодь не хотіла відвідувати цю школу, вона весь час була під наглядом озброєних німців і поліцаїв.  Почалися масові переслідування молоді. Юнаки і дівчата ховалися по погребах, на горищах. Їх насильно ловили і вивозили до Німеччини.Після розгрому гітлерівців під Сталінградом учні перестали відвідувати школу і вона прикоротила своє існування. Приміщення школи було зайняте фашистами, які все знищили і влаштували там баню. Погребище звільнено від німецьких окупантів 31 грудня 1943 року. 1 січня 1944 року в Погребище вступили частини Радянської Армії.  Серед бійців Радянської Армії був завідуючий обл. ВНО товариш Ніколенко. На мітингу, що відбувся тоді він закликав вчителів взятися до організації школи в Погребищах і селах району. Школа №1 знову ожила. Навчання розпочали в січні 1944 року. В нешкільних приміщеннях з непристосованими меблями.Учителів не вистачало.   В цих важких умовах приступили до роботи вчителі: Астряб Ю. М., Воловик А. Т., Капітун Я. С. Потім прибули з евакуації в липні місяці Присяжнюк ( Муляр ) О. Г., Присяжнюк К. Г., Фукс К. П., Берман. Підготовка до нового І944-45 року здійснювалася силами вчителів. Проводився ремонт приміщення, заготівля дров. Дрова заго­товляли в Черемошненському лісі. Туди вирушив весь колектив учителів на кілька днів. Там і ночували і готували собі їжу. 1948 році школа почала поповнюватися наочними посібниками,  було організовано навчально-дослідну ділянку. Вчителі взяли шефство        над дітьми-сиротами, батьки яких загинули в Великій Вітчизняній війні.  В 1952 році до шкільного приміщення було добудовано 4 класних кімнати, кабінет директора, коридор.  

   У   відбудовчий період після німецької окупації з 1944 по 1954 рік директорами школи були: Півнюк...,   Некитюк О. Н., Муляр О. Г.  З І954 року по 1959 рік школу очолювала Муляр   ( Присяжнюк ) Ольга Гаврилівна. В 50 - тих роках на протязі двох скликань Ольга Гаврилівна була депутатом Верховної Ради УРСР. В 1954 році за успіхи в праці, за участь в громадському житті, єдина серед вчителів Вінниччини Ольга Гаврилівна була нагороджена орденом Леніна.  В колективі школи № 1 Муляр 0.Г. пропрацювала 37 років. В цій же школі 35 років працювала її сестра Присяжнюк Клавдія Гаврилівна, а пізніше - дочка Клавдії Гаврилівни,  Аллла Миколаївна Денисенко, “Відмінник народної освіти України”, яка також пропрацювала в цій школі 36 років.  У І956 році школа вже мала автомашину ГАЗ, трактор ХТЗ, обладнаний автоклас, майстерні, навчально-дослідні ділянки, 1,5 га, пришкільний інтернат на 20 чол.  Цікаво, що лише з числа випускників школи № 1 І938-56 років учительську професію опанували 105 чол. з них 87 мали вищу педа­гогічну і 18 с/спеціальну освіту.  До речі, дівоче прізвище її Присяжнюк і походить вона із славного роду вчительки, всесвітньо відомої фольклористки Насті Андріанівни Присяжнюк, яка працювала з 1918 року в нашій школі. Після виходу на заслужений відпочинок і розпочалася бурхлива творча діяльність Насті Андріївни, але вона ніколи не забувала рідної школи.  В школі №1 на 1 січня 1957 року навчалося 595 учнів, працювало 32 учителі. В складі вчителів 26 жінок,5 з них народжено орденами та медалями за вислугу років та бездоганну роботу. Школа розміщена в чотирьох окремих приміщеннях.  Навчання в 1957 р. проводилося в одну зміну. Школа в цей час мала 5 навчальних кабінетів, автоклас, майстерню на 35 робочих місць, навчально-дослідну ділянку загальною площею 1,5 га, інтернат на 20 учнів, кіноапарат.  Настала необхідність будівництва нового приміщення середньої школи №1. В старому приміщенні тісно, навчання проводилося в дві зміни. А тому на зборах громадськості у вересні місяці 1967 року було підняте питання про будівництво нової школи. Вся громадськість міста активно включилась в будівництво, яке розпочалось у грудні місяці 1967 року. Завзято і активно працювали учні і вчителі. Насамперед взялися за копання котлована. В прискоренні будівництва школи велику роль зіграла техніка.  Та ще й як потрібні робочі руки... Це добре розуміли учні школи.  В травні місяці 1968 року було збудовано перший поверх нової школи.  Березень місяць 1968 року...першу цеглину нової споруди закладено директором школи Захаром Тихоновичем Мельником.  Дев`ятикласники свою літню практику провели на будівництві школи.   Добре організували роботу по будівництву керівники району( перший секретар районного комітету партії тов. Ніколайчук Й.Т.)  Будівельники “Міжколгоспбуду” під керівництвом виконроба Хоменка Олександра Григоровича приклали багато сил, щоб закінчити будівництво школи якнайшвидше.   Не втихає робота на спорудженні нової школи ні вдень, ні вночі. Працює вся громадськість міста. На будівництві відзначилась бригада будівельників під керівництвом бригадира Полончука Михайла.  Багато зусиль і праці вклали в будівництво нової споруди учні та вчителі під керівництвом директора школи Мельника З.Т., батьки учнів, студенти медичного училища. І ось закінчена споруда.  1 вересня 1968 року ніколи не забудеться погребищанам. В цей день було відкрито нову школу, яка була збудована за значно короткий термін. Це надзвичайно дорогий подарунок всім жителям Погребища. 

 

   На 1 вересня 1968 року в школу №1 влились 5-8 класи восьмирічних шкіл №2 і №4. Загальна кількість учнів 905,28 класів,1-4-х всіх по два класи,5-8 по три,9-х три, а 10-х чотири Школа розрахована на 950 місць. На 1 вересня 1968 року в школі працювало 60 вчителів.  З часу створення профспілкової організації колективу школи (це приблизно середина 30 років) постійно зверталась увага на організацію відпочинку і оздоровлення членів колективу, на розвиток художньої самодіяльності та фізкультурно-масової роботи.   Судячи з фотографій і записів .учительський колектив школи № 1 починаючи з середини 50-х років і по нинішній час займає призові місця в районних оглядах художньої самодіяльності, неодноразово був учасником зональних і обласних оглядів художньої самодіяльності .За, що нагороджувався райкомом, потім райрадою профспілки працівників освіти і науки, туристичними путівками, путівками в пансіонати та будинків відпочинку та ін.  З 1965 по 1998 рік головами ПК в школі були: Адаменко Ю. І., Сергійчик М. Н., Масенко М. І. Горбачик О. М., Вишневий В. Г. Директорами шкіл за цей же період були:     Ярошенко Г. В., Ніколайчук О. Г., Мельник З. Т., Миргородський М. С., Громчевський А. П. ( кавалер ордена “ Знак пошани”) , Мадей З. Є., Лісовий В. І. Нині колектив школи очолює депутат обласної ради, делегат 4 зїзду профспілки працівників освіти і науки Носова Т. А. Профспілкову організацію очолює Горбачик Л. П. Зараз профспілкова організація школи 127 чоловік з них 82 вчителі. Серед них: Заслужений учитель України – 3 чоловіки ( Українець Н. Г. – працює, Бігун Г. О., Завірюха К. П. – на пенсії).

 

Відмінник освіти України - 7 чол. 

 

Старший вчитель - 13 чол.               

Учитель-методист- 8 чол. 

"Отличник просвещенния СССР" -1 чол (Смаль Н.В.)

Були учнями нашої школи, працювали вчителями, вийшли на заслужений відпочинок:

 

Воловик Ганна Миколаївна

Бакунець Ольга Павлівна

Грабовецька Катерина Степанівна

Крупник Катерина Петрівна

Гладун Ганна Іванівна

Наумець Марія Федорівна   

Огірчук Катерина Гаврилівна  

Руденко Ганна Соломонівна  

Хоменко Галина Василівна   

Плюшко Галина Федорівна  

Трохимець Марія Іванівна  

Плюшко Світлана Іванівна   

Денисенко Алла Миколаївна 

Довгий час в нашій школі працювали ветерани Великої Вітчизняної війни Мельник Захар Тихонович, Сергійчик Андрій Миколайович, Корнійчук Іван Архипович, Боровик Володимир Тихонович, Миргородський Михайло Самілович. У нашій школі працюють вчителі, які продовжують педагогічну справу своїх батьків. Це такі, як:


Наконечна Лариса Олександрівна

 Дудар Оксана Василівна 

Пирогова Раїса Степанівна

Гайдук Галина Василівна 


   На протязі 106 років школу очолювали 17 директорів.  З 1 вересня 1994 року школу очолила Носова Т.А. 

 

 

 

 

Кожен четвертий учень району навчається в нашій школі. За останні 50 років школа №1 має понад чотири тисячі випускників, близько 200 медалістів.

У 1995 році в школі почав функціювати перший комп’ютерний клас.

 

У 2004 році був збудований спортивний майданчик для міні – футболу.

 

У 2004 році біля школи споруджено пам’ятник одному з випускників школи Королю.

 

У 2005 році в школі обладнано сучасний комп’ютерний клас.

   Колектив школи №1 гордиться своїми вихованцями - лауреатом державної премії Імені Тараса Шевченка, солістом Національної опери Імені Тараса Шевченка, народним артистом СРСР, лауреатом численних міжнарод­них конкурсів вокалістів (нині співає в Національній опері Відня) Анатолієм Кочергою, заслуженою артисткою України Галиною Ковганич ( зараз   проживає і творчо працює в США.), актрисою Національного театру української драми Імені Івана Франка Галиною Яблонською і багатьма, багатьма іншими.   Є серед вихованців школи і ректори університетів, професори, і генерали, сотні тисячі прекрасних людей, різних професій.  

 

   Історія школи не завершена, адже сьогодення завтра уже історія.